Була вона зла і дужа.
Ловила собі на сніданок
товстих Васильків і Оксанок.
От якось, зібравшись раненько,
мітлу завела швиденько,
поставила сходити тісто -
І подалася до міста,
В район дев'ятиповерхівок -
у неї там кілька криївок.
Аж ось і майданчик дитячий.
Дітей там!
Те плаче! Те скаче!
А ось і товстенький, ще й дуже!
Аж слинку ковтає Жужа.
З горища відьмища злітає
і біля товстого сідає.
О що тут за мить учинилось!
У відьму сто рук учепилось!
Сто раз за боки ущипнули!
Сто нігтиків Жужу дряпнули!
Рукав відірвали від блузки,
мітлу рознесли на галузки!
Котрийсь уже справді нароком
синця засвітив їй під оком!
Мала каратистка Люба
останнього вибила зуба!..
В хатинку на курячих ніжках
пришкандибала пішки
нещасна побита Жужа.
З тих пір відьма Жужа
нездужа.
Не ловить вона на сніданок
собі Васильків та Оксанок.
Щоб стати самою собою,
п'є чай
Із трави звіробою.
Галина Малик
Немає коментарів:
Дописати коментар